16+ КОРИСНИХ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ У ПОДАТКОВИХ СПОРАХ

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У зв’язку з цим, пропонуємо огляд корисних правових позицій Верховного Суду у податкових спорах.

1. ДОТРИМАННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА КОНТРАГЕНТОМ.

1.1. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а).

1.2. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов’язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).

1.3. Звітування контрагентів до контролюючих органів, а також перебування господарюючих суб’єктів за юридичною адресою не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 2а-1484/12/1370).

1.4. Порушення платником податку – постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку – покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов’язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов’язань (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 2а-102/09/0770).

1.5. Невиконання контрагентами своїх податкових обов’язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17).

2. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ КОНТРАГЕНТА ІЗ ІНШИМИ ОСОБАМИ ТА ЛАНЦЮГ ПОХОДЖЕННЯ.

2.1. Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб’єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).

2.2. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів (Постанова ВС від 11.06.2018 р. у справі № 826/4565/14).

2.3. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об’єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 804/2551/13-а).

2.4. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (Постанова ВС від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16).

2.5. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість (Постанова ВС від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170).

2.6. Відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій (Постанова ВС від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16).

3. ВІДСУТНІСТЬ АБО НЕНАЛЕЖНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ.

3.1. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а).

3.2. Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника у зв’язку з його господарською діяльністю (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 825/3419/14).

3.3. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов’язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені (Постанова ВС від 30.03.2018 р. у справі № 821/2106/13-а).

4. ТОВАРНО-ТРАНСПОРТНІ НАКЛАДНІ.

4.1. Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а).

4.2. Не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв’язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов’язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення (Постанова ВС від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11).

4.3. Товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами. У даній ситуації відсутність товарно-транспортної накладної є законним явищем. (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 2а-10089/11/1370).

4.4. Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов’язаннях платника податків. (Постанова ВС від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17).

5. ДОВІРЕНОСТІ НА ОТРИМАННЯ ТОВАРІВ.

Відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена положеннями чинного законодавства (Постанова ВС від 15.05.2018 р. у справі № 815/423/17).

6. ПОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ЯК НЕНАЛЕЖНИЙ ДОКАЗ

6.1. Посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а).

6.2. Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

6.3. Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов’язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов’язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова ВС від 27.02.2018 р. у справі № 811/2154/13-а).

6.4. Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов’язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 804/853/14).

7. ЗУСТРІЧНА ЗВІРКА.

7.1. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, який є відображенням дій працівників контролюючих органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав. Внесена до інформаційних систем на підставі такого акту інформація використовується органами доходів і зборів для інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності та не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов’язань та податкового кредиту (Постанова ВС від 13.02.2018 р. у справі № 804/5864/14).

7.2. Факт неможливості проведення звірки за своїм правовим навантаженням доводить виключно неможливість її проведення, та сам по собі жодним чином не може довести наявність або відсутність реального проведення господарських операцій. Акт про неможливість проведення звірки, перевірки доводить виключно факт неможливості проведення, вчинення відповідних діянь та не є доказом податкового правопорушення щодо формування податкового кредиту або витрат (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 820/2706/14).

7.3. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, є відображенням дій працівників податкових органів, повноваження на здійснення яких прямо передбачено законодавством. Дії з проведення зустрічної звірки та зі складання акту за їх результатами не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов’язків, оскільки інформація, зазначена у такому акті, використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов’язань та податкового кредиту (Постанова ВС від 25.04.2018 р. у справі № 804/3315/15).

7.4. Проведення зустрічної звірки може розглядатися як юридичний факт, який впливає на законні інтереси платника податків виключно у випадку коли дані, отримані за результатами проведення зустрічних звірок, можуть бути використані контролюючим органом як інформація про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства. Відповідна обставина, у свою чергу, згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для призначення податкової перевірки (Постанова ВС від 16.05.2018 р. у справі № 826/4177/15).

8. АКТ ПЕРЕВІРКИ ЯК НЕНАЛЕЖНИЙ ДОКАЗ.

8.1. Висновки ґрунтуються лише на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи (Постанова ВС від 21.03.2018 р. у справі № 816/338/14).

8.2. Результати податкового контролю контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи (Постанова ВС від 21.03.2018 р. у справі № 813/59/13-а).

8.3. Ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб’єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов’язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків (Постанова від 16.05.2018 р. у справі № 826/15718/14).

9. «ПОДРОБЛЕНІ» ПОДАТКОВІ НАКЛАДНІ, ВІДСУТНІСТЬ КОНТРАГЕНТА ЗА ЗАРЕЄСТРОВАНОЮ АДРЕСОЮ.

«…Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій доводиться інформацією, отриманою за результатами проведення зустрічних перевірок контрагентів про невстановлення їх місцезнаходження, наявністю значної кількості накладних, розміром до 10 тисяч, виписаних контрагентами, непідтвердженням операцій контрагентів за ланцюгом постачання, наявністю розбіжностей, виявлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, «ризиковістю» контрагентів… Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення висновувався з того, що доводи податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, зводяться виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків… Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з правомірності дій платника податків та зазначав, що договори, на підставі яких виникли господарські операції нікчемними у судовому порядку не визнавались, будь-яких злочинних дій суб’єктів господарювання не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку…» (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 815/57/14).

10. ОСНОВНІ ФОНДИ ТА ТРУДОВІ РЕСУРСИ КОНТРАГЕНТА.

10.1. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17).

10.2. Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15).

11. ОЗНАКИ НЕОБГРУНТОВАНОСТІ ПОДАТКОВОЇ ВИГОДИ.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
– неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
– відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв’язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
– облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
– здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
– відсутність первинних документів обліку (Постанова ВС від 18.04.2018 р. у справі № 820/13301/14).

12. ЗАПИТ ПРО НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ.

12.1. Запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об’єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження (Постанова ВС від 20.03.2018 р. у справі № 815/6267/15).

12.2. У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах 1 та 2 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит (Постанова ВС від 22.05.2018 р. у справі № 820/4605/17).

13. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ТА ВИРОК.

13.1. Матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 2а-4511/12/1470).

13.2. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 2а-1484/12/1370).

13.3. Фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб’єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності) (Постанова ВС від 06.06.2018 р. у справі № 2а/0370/1936/12).

13.4. Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 809/1139/17).

13.5. Податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених вироком обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг (Постанова ВС від 06.06.2018 р. у справі № 826/19939/16).

13.6. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб’єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій (Постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

13.7. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб’єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства (Постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

13.8. Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 2а-1570/6063/12).

13.9. Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 805/649/15-а).

13.10. Наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів скаржника щодо ненадання судами належної оцінки наявності кримінального розслідування (Постанова ВС від 15.05.2018 р. у справі № 822/2348/16).

13.11. Обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов’язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку (Постанова від 23.01.2018 р. у справі № 2а-1870/5800/12).

14. СКАСУВАННЯ НАКАЗУ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ.

14.1. Проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки (Постанова ВС від 19.06.2018 р у справі № 820/17270/14).

14.2. Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку надіслання на адресу платника (вручення платнику) обов’язкового письмового запиту з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження для усунення сумнівів контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 815/2596/17).

14.3. Обов’язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження (Постанова від 05.06.2018 р. у справі № 820/5076/17).

14.4. Письмовий запит містив вказівку на фактичну і правову підстави його направлення (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України), зокрема, отримання податкової інформації від інших контролюючих органів, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, вказано про обставини, встановлені за наслідком діяльності інформаційних систем автоматизованого моніторингу, а також опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, проте позивач, всупереч вимог статті 73 Податкового кодексу України, відмовився надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження (Постанова від 05.06.2018 р. у справі № 820/5076/17).

14.5. Отримання податковим органом відповіді платника податків на запит не виключає можливості призначення позапланової перевірки у випадку недостатності наданих відомостей або у випадку якщо надана інформація не спростовує виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, та потребує подальшої перевірки (Постанова ВС від 25.05.2018 р. у справі № 820/11536/14).

14.6. Надає можливість проведення позапланової перевірки також у разі отримання податкової інформації, яка свідчить про порушення вимог податкового законодавства, при чому Суд наголошує, що змістова конструкція цієї норми обумовлює наявність інформації, як така, що допускає порушення, але не обов’язково. Внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. Належною формою реалізації такого обов’язку, є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Тому наведення у запиті з посиланням на інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про порушення з боку платника податків, передбачає наявність інформації, яка потребує додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання (Постанова ВС від 22.05.2018 р. у справі № 820/4605/17).

14.7. Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема фактичної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки (Постанова ВС від 10.05.2018 р. у справі № 806/2127/16).

14.8. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. За загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей (Постанова ВС від 05.05.2018 р. у справі № 810/3188/17).

14.9. Наказ контролюючого органу про проведення перевірки має утримувати в собі в якості підстави її проведення посилання на неотримання пояснень від платника податку та їх документальних підтверджень на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу щодо виявлених обставин, визначених таким запитом. Посилання у спірному наказі на доповідну записку заступника начальника управління Офісу, яка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та здебільшого має за мету спонукання керівника до прийняття конкретного рішення, свідчить про необґрунтованість та безпідставність наказу податкового органу (Постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі № 813/2162/17).

14.10. У вказаному запиті зазначено, що виявлено факти, які свідчать про недостовірність визначення товариством даних податкових зобов’язань по взаємовідносинах з контрагентами, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди, та даних Єдиного реєстру податкових накладних, інформація щодо фактичної площі власних та орендованих земельних ділянок, чисельності працівників, дані статичної звітності. Так, відповідно до зазначеної податкової інформації відповідачем з’ясовано документальне оформлення господарських операцій з реалізації товариством сільськогосподарської продукції покупцям за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки встановлено відсутність реального (законного) джерела введення в обіг при первинному продажі ідентифікованого товару (відсутнє дійсне формування цього активу). Запит ОДПІ складений відповідно до приписів пункту 73.3 статті 73 ПК України та містить підстави для його направлення. У ньому зазначено, в яких податкових деклараціях та за який період виявлено недостовірність даних та в чому це полягає, перелік конкретних порушень формування податкового кредиту, які були допущені товариством при здійсненні господарських відносин з контрагентам, а також обставини, які свідчать про наявність у відповідача сумнівів щодо реальності господарських операцій товариства з вказаним контрагентом. Зазначене, у свою чергу, свідчить про обов’язок позивача надати пояснення та їх документальні підтвердження на отриманий від відповідача запит. За таких обставин, враховуючи відмову товариства надати пояснення та їх документальні підтвердження, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстави, визначеної пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення документальної позапланової виїзної перевірки товариства та правомірність прийняття оскаржуваного наказу (Постанова ВС від 24.04.2018 р. у справі № 804/2612/16).

14.11. Як вбачається зі змісту вищезазначених запитів, підставою для їх направлення стало отримання відповідачем податкової інформації по постачальникам позивача за липень 2014 року та серпень 2014 року, яка свідчить про можливе порушення вимог податкового законодавства чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відповідність таких запитів вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України, оскільки в запитах не зазначено конкретних підстав для отримання податковим органом інформації у контексті походження та змісту податкової інформації, на підставі якої податковий орган дійшов висновку про можливі порушення вимог податкового законодавства, не вказано, за результатами аналізу якої саме інформації та в який спосіб отримані відомості про можливі порушення вимог податкового законодавства, і взагалі не наведено, які конкретні факти свідчать про порушення податкового законодавства. За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивач був звільнений від обов’язку надавати пояснення та документи на запити ОДПІ, тому у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення документальної позапланової перевірки відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (Постанова ВС від 27.02.2018 р. у справі № 820/19845/14).

15. ОБАЧНІСТЬ.

Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь – яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом (Постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі № 826/1588/13-а).

16. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ.

Можливість подання уточнюючого звіту передбачена законодавством з 01 січня 2017 року, в редакції цієї норми до 01 січня 2017 року такої можливості не передбачалось, рівно як і не було врегульовано питання подання нового звіту, не визначались строки їх подання, в тому числі за 2015 рік. Відповідальність застосована податковим органом на підставі положень пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. Відсутність у 2016 році норми, яка б визначала обов’язок подання уточнюючого звіту платником податків, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов’язку, унеможливлює застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій та свідчить про безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення (Постанова ВС від 25.05.2018 р. у справі № 804/5049/17).


Консультація юриста

Виберіть зручний час і ми вам передзвонимо

Замовити дзвінок
Практичні юридичні поради для бізнесу
Потрібна консультація юриста?
Залиште свої контакти і наш фахівець обов'язково зв'яжеться з Вами!
[contact-form-7 404 "Not Found"]