ЛАЙФХАК ЯК ШВИДКО СТВОРИТИ «БІЗНЕС-ІМПЕРІЮ»

В 1851 році перспективним бізнесменом Ісааком Меррітом Зінгером і його компаньйоном в США була заснована компанія, яка після ряду внутрішньо-корпоративних змін, отримала назву The Singer Company. Компанія успішно займалась виготовленням та продажем швейних машин і вже в 1863 році корпорація досягла рекордних на той час показників продажу – 20 000 шт. за рік. Однак, Ісаак Зінгер розумів, що це не вершина, а лише початок формування могутньої бізнес-імперії. Аби збільшити кількість проданого товару та покращити якість його обслуговування, The Singer Company почала укладати з своїми партнерами договори, відповідно до яких останнім надавались права на продаж та обслуговування швейних машин Зінгера. За відносно короткий час корпорація не лише суттєво збільшила власний капітал, але і стала лідером своєї галузі та вийшла на міжнародний ринок. Таким чином, було покладено початок франчайзингу.

З початку ХХ століття принципи франчайзингу почали активно використовуватись провідними постачальниками товарів та послуг. Великою мірою, завдячуючи франчайзингу, світовій спільності стали відомі такі бізнес-гіганти як: McDonald’s, Starbucks, ІКЕА, Nike та ін.

ВВАЖАЄТЬСЯ, ЩО УКРАЇНСЬКІ ПІДПРИЄМЦІ ПОЧАЛИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ВКАЗАНУ МОДЕЛЬ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ З ПОЧАТКУ 2000 РОКІВ.

Не зважаючи на це, українське законодавство і досі не містить визначення поняття франчайзингу. Однак, народними обранцями все ж було здійснено декілька безуспішних спроб уніфікувати міжнародне і національне законодавство та створити сприятливі умови для розвитку ринку франчайзингу в Україні.

Однією із останніх ініціатив є проект закону «Про франчайзинг» № 7430, який був зареєстрований у парламенті 21 грудня 2017 року. Вказаний законопроект було включено до порядку денного восьмої сесії Верховної Ради України восьмого скликання, однак законодавці так і не встигли його розглянути.

У зв’язку з відсутністю нормативного врегулювання «франчайзингових» взаємовідносин, українському бізнесу доводиться використовувати різні юридичні моделі для оформлення співпраці з партнерами, зокрема, сторони укладають ліцензійні договори, договори комерційної концесії, про спільну діяльність тощо.

Найчастіше, для вказаної форми ведення бізнесу, в нашій державі застосовується договір комерційної концесії, який є українським аналогом договору франчайзингу.

КОМЕРЦІЙНОЮ КОНЦЕСІЄЮ визнаються відносини між суб’єктами підприємницької діяльності, в яких одна сторона (правоволоділець) за плату передає іншій стороні (користувачу) комплекс прав з метою виготовлення та/або продажу певного виду товару та/або надання послуг. Простіше кажучи, за договором комерційної концесії правоволоділець передає користувачу на певних умова готову модель ведення бізнесу.

ПІД КОМПЛЕКСОМ ПРАВ, в даному випадку, розуміється: право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Співпраця за договором комерційної концесії має як позитивні так і негативні моменти для кожної із сторін.

ОСНОВНІ ПЕРЕВАГИ ПРАВОВОЛОДІЛЬЦЯ ПРИ УКЛАДЕННІ ДОГОВОРУ КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ Є:

  • розширення масштабів бізнесу та збільшення прибутку за короткий час та з мінімальними витратними;
  • зниження фінансових ризиків при збільшенні масштабів бізнесу, оскільки таке збільшення відбувається за рахунок самих користувачів;
  • зайняття лідируючих позицій у відповідних галузях.

ОСНОВНІ ПЕРЕВАГИ КОРИСТУВАЧІВ ПРИ УКЛАДЕННІ ДОГОВОРУ КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ Є:

  • можливість швидко і з мінімальними ризиками розпочати бізнес;
  • можливість використання об’єктів інтелектуальної власності (зокрема торгової марки), комерційного досвіду та ділової репутації;
  • постійна всебічна підтримка бізнесу з боку правоволодільця.

Однак, є і ряд ризиків про які необхідно знати сторонам при укладенні відповідного договору.

ДО ОСНОВНИХ РИЗИКІВ ПРАВОВОЛОДІЛЬЦЯ СЛІД ВІДНЕСТИ:

  • надання доступу, фактично, незнайомій особі до всіх секретів свого бізнесу;
  • завдання шкоди діловій репутації правоволодільця недобросовісним користувачем;
  • зниження якості товарів та/або послуг, які виробляються, продаються та/або надаються;
  • переростання «франчайзингових» взаємовідносин у конкурентні (користувач може відкрити власний бізнес на основі досвіду і інформації отриманої при роботі за договором комерційної концесії);
  • складність організації та контролю діяльності користувачів.

ДО ОСНОВНИХ РИЗИКІВ КОРИСТУВАЧА СЛІД ВІДНЕСТИ:

  • постійний контроль з боку правоволодільця;
  • залежність від правоволодільця (фінансова, організаційна, виробнича, управлінська та ін.);
  • обмежений строк дії договору комерційної концесії.

ДЛЯ УНИКНЕННЯ ВИКЛАДЕНИХ ВИЩЕ РИЗИКІВ НЕОБХІДНО ОСОБЛИВУ УВАГУ ЗВЕРНУТИ НА ЗМІСТ ДОГОВОРУ КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ, ЯКИЙ Є ОСНОВОЮ ДЛЯ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ ФІРМОВОЇ МЕРЕЖІ.

При розробці такого договору необхідно врахувати територію та сферу діяльності правоволодільця, вид товарів та/або послуг, які виробляються, продаються та/або надаються, необхідність отримання ліцензій та інших дозвільних документів, тощо.

Оскільки на законодавчому рівні належним чином не врегульовані вказані відносини, то в договорі комерційної концесії важливо передбачити всі суттєві умови співпраці, зокрема, детально визначити:

  • комплекс прав, який правоволоділець передає користувачу;
  • права та обов’язки правоволодільця та користувача;
  • розмір та порядок сплати всіх платежів за договором;
  • умови конфіденційності;
  • умови ексклюзивності;
  • умови організації та функціонування підприємства користувача (вибір приміщення, його розташування, внутрішнє і зовнішнє оформлення; підпір персоналу, його зовнішній вигляд та ін.);
  • стандарти, умови та порядок виготовлення, продажу та/або надання товарів та/або послуг;
  • порядок здійснення контролю виконання умов договору, дотримання стандартів правоволодільця та умов якості;
  • умови рекламної та маркетингової діяльності;
  • умови притягнення сторін до відповідальності;
  • строк дії договору, випадки та умови його зміни, припинення;

Якщо певні обов’язкові умови договору комерційної концесії є досить об’ємними (стандарти фірмової мережі, фінансова модель бізнесу, посібник з відкриття центру фірмової мережі, посібник з управління персоналом, правила виготовлення, продажу продукції або надання послуг тощо), то доцільно зазначити їх як додатки, а в тексті самого договору зробити на них відповідне посилання.

Лише наявність діючого бізнесу не гарантує успішний запуск франчайзингу як моделі ведення бізнесу. Необхідно також замислитись над реєстрацією прав на об’єкти права інтелектуальної власності (торговельні марки, промислові зразки, винаходи, твори тощо), створенням міцної фінансової та виробничої основи, підбором досвідчених спеціалістів, розробкою стратегії розвитку фірмової мережі, проектів договорів, стандартів і правил, положень, тощо. Процес запуск франчайзингу є досить об’ємним і складним процесом, однак його можна спрости та прискорити, скориставшись допомогою спеціалістів.


Консультація юриста

Виберіть зручний час і ми вам передзвонимо

Замовити дзвінок
Практичні юридичні поради для бізнесу
Потрібна консультація юриста?
Залиште свої контакти і наш фахівець обов'язково зв'яжеться з Вами!




Натискаючи на кнопку ви погоджуєтеся на обробку Ваших персональних даних