АРЕШТ БЕЗГОТІВКОВИХ КОШТІВ, ЯК РЕЧОВИХ ДОКАЗІВ

“ПРЕСИНГ В ЗАКОНІ”

Інвестиційна привабливість і стабільність бізнесу в українських реаліях страждає від пресингу з боку правоохоронних органів, які дедалі частіше застосовують кримінально-процесуальні інструменти з метою дестабілізації діяльності підприємства і створення умов для «дружнього діалогу».

Одними з найбільш дієвих механізмів такого впливу є обшуки і арешти майна.

На жаль, багато підприємств стикаються з ситуацією, коли слідчими, прокурорами, чи то в силу їх недосвідченості, чи то корумпованості в ході проведення обшуку вилучається все, що попадеться під руки. Далі, ухвалою слідчого судді на вилучене майно накладається арешт. Ласо для маніпулювання стороною кримінального провадження готове.

Так, інститут доказів КПК 2012 року, прийняття якого декламувалося як інтеграція змагальної моделі кримінального провадження європейського типу, що дозволяє забезпечити законність провадження у справі на стадіях досудового розслідування, на практиці виявився способом тиску на бізнес і окремих осіб, як з боку правоохоронних органів, так і з боку конкурентів.

ЯК ПРАЦЮЄ ?

Механізм працює просто. Досить арештувати безготівкові рахунки підприємства, паралізувавши нормальну діяльність суб’єкта господарювання і тим самим позбутися конкурента на деякий час (а час, як відомо, – гроші) і поки останній зайнятий відновленням справедливості, переманюються клієнти, реалізується хантинг, страждає репутація компанії, а в деяких випадках, повністю блокується бізнес.

Можливо, комусь здається, що найпростіший шлях вирішення проблеми – з’явитися «на поклон» до правоохоронного органу. Але подібний варіант не дає ніяких гарантій, і цілком ймовірно, що через місяць-другий ситуація повторитися знову.

ЧИ Є БЕЗГОТІВКОВІ КОШТИ МАЙНОМ ?

Однак безвихідних ситуацій не буває. І найкращий вихід у даному випадку – звернення за кваліфікованою правовою допомогою.
Перше, що потрібно зрозуміти: накладення арешту на безготівкові грошові кошти юридичних або фізичних осіб, що знаходяться на рахунках в банківських установах з метою забезпечення речових доказів, не може бути законним.

Виходячи з буквального визначення (ст.98 КПК України) речові докази -це матеріальні об’єкти, а безготівкові грошові кошти не є такими.

Разом з тим, безготівкові грошові кошти за своєю правовою природою не можуть відповідати ознаками речових доказів, зазначених у ст. 98 КПК України, а саме:

  • бути знаряддям кримінального правопорушення, зберігати на собі його сліди, тому що знаряддя злочину – це об’єкт матеріального світу, яким заподіюється певна шкода, а сліди виникають в результаті взаємодії злочину з матеріальними об’єктами;
  • кваліфікуватися, як гроші та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою в наслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки в даній нормі міститься чітка прив’язка до правової категорії «речі». Безготівкові грошові кошти, в свою чергу, існують у вигляді коду та є інструментом, який виступає одиницею виміру матеріальних благ.

ПОСТАНОВА ПРО ВИЗНАННЯ БЕЗГОТІВКОВИХ КОШТІВ РЕЧОВИМИ ДОКАЗАМИ – НЕ ВИРОК

ОДНА З ПРОБЛЕМ НЕПРАВИЛЬНОГО РОЗУМІННЯ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ БЕЗГОТІВКОВИХ ГРОШОВИХ КОШТІВ – ВІДСУТНІСТЬ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ ЧІТКОГО ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ.

Згідно ст.3.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків), або безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Всупереч вищезазначеному, на практиці часто зустрічаються постанови органів досудового розслідування про визнання речовими доказами безготівкових грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках юридичних або фізичних осіб. Слід зауважити, що значимість даного документа викликає сумніви з ряду причин.

ПРИЧИНИ:

По-перше, КПК України не передбачає процедури винесення подібних постанов і вони не мають преюдиціального значення, оскільки слідчий і прокурор є суб’єктами формування лише попередньої оцінки фактичних даних, а визнання доказів речовими здійснюється судом у нарадчій кімнаті при винесенні вироку по кримінальній справі.

По-друге, ґрунтуючись на принципах кримінально-процесуального права, беручи до уваги, що слідчий і прокурор зобов’язані вжити заходів з метою виявлення та розшуку майна (ч. 1 ст. 170 КПК України), постанова про визнання доказів речовими повинна містити родові ознаки і кількісні характеристики, посилання на рахунки і господарські операції, за якими отримані безготівкові кошти.

Згідно з п.2 ч.2 ст.171 КПК України в клопотанні про арешт вказується перелік і вид майна. Проте органи досудового розслідування масово звертаються до слідчих суддів з клопотаннями про арешт безготівкових грошей, в якому також просять витребувати з банку, де знаходяться зазначені кошти, довідку про їх кількість, що відкрито демонструє повне нівелювання норм стороною обвинувачення.

ВИХІД Є!

У судах першої інстанції, в силу їх завантаженості, клопотання про арешт майна задовольняються без детального дослідження законних на те підстав. Але професійно складена скарга – і апеляційний суд відновлює справедливість.

Так, за останні пів року 90% апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів про арешт безготівкових грошових коштів, поданих компанією PRAVO GARANT в інтересах своїх клієнтів – задоволені.

Зазначене підтверджує, що арешт безготівкових коштів з підстав їх відповідності критеріям речових доказів є звичайним беззаконням, яке можна викорінити вибираючи лише правовий шлях вирішення проблеми, не заохочуючи вимагання.

Завершити хочеться цитатою українського класика: «Борітеся – і поборите».


Консультація юриста

Виберіть зручний час і ми вам передзвонимо

Замовити дзвінок
Практичні юридичні поради для бізнесу
Потрібна консультація юриста?
Залиште свої контакти і наш фахівець обов'язково зв'яжеться з Вами!




Натискаючи на кнопку ви погоджуєтеся на обробку Ваших персональних даних