Банкрутство – грошова неспроможність?

БанкрутствоВ наш час про банкрутство українських суб’єктів господарської діяльності (юридичних осіб) доводиться говорити не тільки теоретично. Дане явище все частіше зустрічає на практиці, у зв’язку з кризовим станом економіки держави. На якій би стадії розвитку не перебувала юридична особа, завжди можуть виникнути підстави чи причини, які будуть слугувати банкрутству. Інколи відбувається і таке, що новостворене підприємство зазнає банкрутства з причини невірно розрахованої стратегії її власників, або помилок у роботі керівництва, невірних бухгалтерських розрахунках чи некомпетентних юристах. І навіть коли, ніби то, у юридичної особи справи ідуть більш ніж «дуже добре», банкрутство може «підкрастись непоміченим» в наслідок несвоєчасних розрахунків зі своїми контрагентами (кредиторами).

ДЛЯ ТОГО, ЩОБ УБЕЗПЕЧИТИ СЕБЕ, ЯК ВЛАСНИКА БІЗНЕСУ, НЕОБХІДНО ЧІТКО РОЗУМІТИ ЩО ТАКЕ БАНКРУТСТВО ТА ЧИ Є БАНКРУТСТВО САМЕ ГРОШОВОЮ НЕСПРОМОЖНІСТЮ?

Отже, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі – Закон про банкрутство), банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Відразу слід звернути увагу на те, що неспроможністю вважається нездатність боржника задовольнити не будь-які вимоги кредиторів, а тільки строго певні. Для визначення наявності неспроможності до уваги приймаються тільки два види вимог: за грошовими зобов’язаннями боржника та по сплаті боржником обов’язкових платежів, тобто податків та зборів. Невиконання всіх інших вимог не є підставою для визнання організації або підприємця банкрутом.

Грошове зобов’язання в конкурсному праві має більш вузьке значення, ніж у цивільному. Під ним розуміється зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов’язань відносяться також зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, та які, найголовніше, мають бути виражені у грошових одиницях.

Таким чином, першою ознакою грошового зобов’язання є наявність обов’язку боржника сплатити саме грошові кошти, а не передати товари, чи виконати роботи або надати послуги.

Друга ознака грошового зобов’язання – це підстава його виникнення, передбачене тільки Цивільним кодексом України. Наприклад, до грошових зобов’язань боржника не можливо включити та на підставі них визнати юридичну особу банкрутом, зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов’язання підприємства з виплати заробітної плати своїм робітникам.

Однак, вимоги кредиторів за зобов’язаннями, які не є грошовими, можуть бути пред’явлені до суду і розглядаються судом у порядку, встановленому процесуальним законодавством. Наприклад, покупець за договором поставки, який бажає ініціювати процедуру банкрутства відносно постачальника, повинен звернутись до господарського суду та в позовному порядку стягнути вартість непоставлених товарів. Саме таким чином, вимога до постачальника стає грошовою.

Як вже згадувалось, грошове зобов’язання – це не тільки зобов’язання перед контрагентами, а ще й зобов’язання по сплаті обов’язкових платежів. Кожна з юридичних осіб, яка зареєстрована та веде свою господарську діяльність в межах України, зобов’язана сплачувати обов’язкові платежі, тобто платежі, передбачені законодавством про податки і збори. Тому несплата податків може стати підставою для банкрутства та ліквідації такої юридичної особи.

Слід особливо підкреслити, що перелік вищеперерахованих аспектів не є приводом до паніки, оскільки не кожен Ваш борг перед контрагентом чи по сплаті обов’язкових платежів може привести юридичну особу до процедури банкрутства та подальшої її ліквідації.

Так, відповідно до ст. 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо:

  • по-перше – вимоги кредитора до боржника є безспірними;
  • по-друге, такі вимоги сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати на момент подання такої заяви до суду;
  • по-третє – не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановлення для їх погашення строку.

Безспірними є грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким, відповідно до законодавства, здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу таких вимог не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Наприклад, юридична особа за договором купівлі – продажу заборгувала перед Продавцем 365 400,00 грн. Продавець в порядку позовного провадження подає до господарського суду позов, в якому просить стягнути такі грошові кошти з боржника. Суд виносить рішення та видає наказ. На підставі рішення та наказу господарського суду, державний виконавець відкриває виконавче провадження, виносить відповідну постанову та проводить заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». І лише тільки по закінченню тримісячного строку з дня винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, Продавець, тобто кредитор, має право подати заяву до господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство, сплативши за неї судовий збір у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на дату подання такої заяви, та саме 6 090,00 грн.

Так, дійсно, відповідно до чинного законодавства України, кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутись до господарського суду з однією спільною заявою, але, споглядаючи на ті суми боргу, які передують за порушенням процедури банкрутства, можна зрозуміти, що в разі наявності декількох кредиторів, власники бізнесу або щось таки «роблять не так», або цілеспрямовано тягнуть підприємство на дно.

Підсумувавши все вищезазначене, можна зробити висновок, що згідно з чинним законодавством України, поняття «банкрутство» та «грошова неспроможність» є рівнозначними. Але, все ж таки, в юридичній науці превалює думка, згідно з якою «неспроможність» – це стан недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, а «банкрутство» – діяння, скоєне неспроможним боржником.

Tweet about this on TwitterShare on LinkedIn0Share on Google+0Share on Facebook0Share on VKEmail this to someone